Європейська назва цього місяця походить від лат. December, Decembris, від слова «дека», що означає «десять». Адже колись цей місяць був десятим у старому календарі, за яким Новий рік розпочинався 1 березня.
Українську назву «грудень» виводять від слова «грудки», адже після осінніх дощів розтоптані возами ґрунти замерзали, і їздити такими дорогами було важко — заважали замерзлі грудки. Також грудки утворювалися на замерзлих зораних полях.
В народі, за «Словником української мови» Б. Грінченка, аж до ХХ сторіччя цей місяць називали «студень». Ще відомі такі його назви: хмурень, стужайло, першозимник.
Цікаве тлумачення походження назви цього місяця знаходимо в книзі В.Скуратівського«Місяцелік. Український народний календар» (Київ, 1993. — С.149-150). Автор твердить, що груднем раніше називали передостанній місяць року. В давньоруські часи початок зимового літочислення мав назву «студень». У білорусів і досі офіційно збереглося це слово — «студень». Відомі й інші найменування першого місяця зими, що існували паралельно зі згаданими: «груднъ» (означає «нерівний, покритий грудками шлях»). Така назва зустрічається в східноукраїнських дореволюційних календарях.
Сучасний офіційний календар України користується словом «грудень». Цю назву місяця використовували поляки — «грудзєнь», білоруси — «грудзень», сербохорвати — «грудан», словени — «груден». Слово «грудень» зустрічається вже на початку XII ст.,наприклад, в Іпатіївському літописі (1118 р.).
В цьому місяці дні найкоротші, а ночі найдовші. А 22 грудня приходить зимове сонцестояння — коли найдовша зимова ніч протистоїть найкоротшому в рокові дню. Але мине кілька днів – і світловий час почне прибавлятися, отож на Спиридона (25 грудня) – сонцеворот: «На Спиридона сонце на літо, а зима — на мороз».
У грудні що не день, то свято
У грудні дуже багато християнських і народних свят, майже кожен день має свої традиції, прикмети і значення.