"Позакласна робота з української мови та літератури"
ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З МОВИ
1. Позакласна робота з української мови — це обов'язкова складова частина нормально організованого навчально-виховного процесу школи. Вона проводяться паралельно з класною і служить засобом розширення, поглиблення і вдосконалення знань, здобутих учнями в школі. Якими, б змістовними і методично досконалими не були уроки мови, учитель не доможеться бажаних наслідків, якщо не організує систематичної й багатогранної позакласної роботи. Під позакласною роботою з мови переважна більшість методистів розуміє спеціально практиковані в позаурочний час заходи, які мають свій зміст, не завжди передбачений навчальною, програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення і організовуються на принципі добровільної участі в них учнів. Позакласна робота тісно пов'язана з класними заняттями. На позакласних заходах учні, як і на уроках, одержують нові знання з мови, повторюють, і закріплюють їх, удосконалюють орфографічні, пунктуаційні й стилістичні навички, працюють над поліпшенням культури мовлення. Проте позакласна робота, як відзначає Н. К. Крупська, не повинна бути просто «продовженням навчання». Дублювання або продовження роботи, проведеної на уроці, зрозуміло, не зацікавить і не активізує учнів. Позакласна робота відрізняється від уроків змістом: на позаурочних заходах часто розглядаються мовні питання, що не визначені програмою і не зачіпаються в класі. Ще яскравіша відмінність між класними й позаурочними заняттями в методиці проведення. Навіть при однаковій тематиці на уроках і в позакласній роботі використовуються різні форми, методи і прийоми роботи. У школах, де позакласна робота з мови організовується за зразком уроків і переслідує тільки утилітарні цілі — після кількох занять підвищити успішність і поліпшити грамотність учнів,— вона приречена на невдачу. Ефективність класних занять і позакласної роботи також тісно між собою пов'язані і взаємообумовлені. З одного боку, методично правильно побудовані й цікаво проведені уроки викликають інтерес до мови, бажання краще, глибше вивчати її. На змістовних, добре продуманих уроках виникає ряд додаткових питань, розв'язання яких потребує спеціальних бесід і занять. Під час роботи в класі формується актив, який цікавиться мовою і стає ядром колективу учнів, охоплених мовною позакласною роботою. Нарешті, на уроках учитель нерідко звертається до пов'язаних з темою, що вивчається, фактів мови, які розглядались на тих чи інших позакласних заходах. З другого боку, позакласна робота позитивно позначається на засвоєнні учнями програмного матеріалу, на ході уроку. Участь у позакласних заходах впливає на загальний мовний розвиток учнів, помітно збагачує й урізноманітнює їх мову, розширює і зміцнює знання, здобуті на уроках, збуджує любов, інтерес до української мови як навчального предмета. Добре організовані позакласні заходи полегшують працю вчителя на уроці. Деякі методисти, розглядаючи взаємозв'язок між позакласною роботою і уроками в основному в тематичному плані, підкреслюють, що ступінь такого зв'язку буває різним. Одні позакласні заходи безпосередньо пов'язані з темою уроків інші — лише частково. Виділяються навіть форми роботи, перехідні від уроків до позакласних занять . Мета позакласної роботи з української мови цілком підпорядковується загальним завданням навчання і виховання учнів у школі. У процесі проведення позакласних мовних заходів здійснюються такі важливі завдання: 1. Поглиблення почуттів патріотизму, виховання любові до рідної мови та мов братніх народів, зокрема російського, до історії мови, її багатих засобів висловлення найтонших відтінків думок і почуттів, до милозвучності, краси рідного слова. 2. Розширення й поглиблення знань, одержаних на уроках, що досягається, з одного боку, шляхом використання позапрограмного матеріалу, а з другого — через опрацювання цікавих і складних мовних фактів, які стосуються тем, визначених програмою. 3. Вироблення і закріплення навичок аналізу, синтезу, класифікації, систематизації мовних фактів, що вдосконалює мовний розвиток, граматичне мислення, формує чуття мови. 4. Розвиток усного й писемного мовлення, формування навичок правильно, точно й образно висловлювати думку, дбати про багатство, чистоту і красу мовлення. 5. Підвищення інтересу до української мови як навчальної дисципліни, збудження прагнень вивчати, досліджувати мову. 6. Розвиток індивідуальних здібностей окремих школярів, формування навичок проводити копіткі лінгвістичні дослідження.
2. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З МОВИ. Проводячи позакласну роботу з української мови учитель дотримується всіх загально дидактичних принципів навчання. На кожному позаурочному заході чи занятті в нерозривній єдності здійснюються освітні й виховні завдання. Одержуючи або розширюючи певні відомості про мову, учні разом з тим пересвідчуються, наскільки багата і гнучка рідна мова, проймаються любов'ю до неї і її творця — народу. Зіставляючи особливості української та інших східнослов'янських мов, зокрема російської, учні переконуються в спорідненості, близькості ,цих мов історією розвитку, словниковим складом, фонетичною системою, граматичною будовою. На позакласних заняттях розглядається ряд цікавих для учнів питань загального мовознавства. Бесіди на такі теми, зокрема про мови світу, походження мови, про історію української мови, виникнення й життя окремих слів і словосполучень, сприяють виробленню правильних поглядів на походження мови, зв'язок її розвитку з історією народу, тобто поглиблюють діалектико-матеріалістичний світогляд. Чимало позакласних заходів присвячується формуванню вмінь уловлювати всі барви й відтінки образного слова, відчувати й переживати мальовничість, емоційну наснаженість його. Важлива роль належить позакласній роботі у вихованні .любові до праці, наполегливості, самостійності, творчості, ініціативності, кмітливості та інших важливих якостей радянської людини. Кожний позакласний захід з мови передбачає озброєння учнів певною сумою знань, з'ясування відповідного кола мовних питань. Усі відомості про мову, її окремі факти завжди розглядаються і трактуються відповідно до положень сучасного мовознавства. Порушення принципу науковості під час позакласної роботи так само не допустиме, як і під час уроку. Позакласна робота з мови має плануватись і проводитись так, щоб відомості, мовні, явища опрацьовувались учнями в певній системі, послідовності, у взаємозв'язку. Явища і факти, які аналізуються під час позакласної. роботи, повинні відповідати віковим особливостям учнів. Принцип доступності при цьому перебуває в нерозривному зв'язку з принципом усвідомлення знань та з активізацією пізнавальної діяльності учнів. В основі організації й проведення позакласної роботи з мови лежить вимога розвиваючого навчання. Розвиток здібностей учнів реалізується не тільки шляхом збагачення їх знань, а й шляхом формування навичок самостійної наукової роботи з мовознавства, куди входить як спостереження над мовою й аналіз мовних явищ і фактів, так і опрацювання лінгвістичної літератури. Належне місце в системі позакласної роботи посідають проблемні та пізнавальні завдання. Щоб позаурочні заходи були доступними й активізували пізнавальну діяльність школярів, вони організовуються по можливості для учнів одного віку — певного класу. Адже цілком зрозуміло, що, скажімо, на вікторині з мови для учнів IV—VII класів більша частина дітей буде пасивною; Підібрати питання, в однаковій мірі цікаві й посильні четвертокласникам і семикласникам, дуже важко, навіть, мабуть, неможливо. Запитання виявляться або легкими й тону нецікавими для учнів VII класу, або складними й незрозумілими для четвертокласників. У позакласній роботі з мови необхідно дотримуватись принципу наступності й перспективності. Плануючи позаурочну роботу з учнями відповідного класу, учитель, враховує знання й навички, одержані на уроках і позаурочних заходах у попередніх класах, і те, над чим школярі працюватимуть у наступні роки. У позакласній роботі здійснюється зв'язок теорії з практикою. В широкому розумінні він виявляється в тому, що учні на позакласних заходах одержують знання і вміння, необхідні для життя: збагачується словник, вдосконалюються навички висловлювати думку усно й на письмі, вміння працювати над словниками, літературою, конспектувати й реферувати наукові праці, писати й виголошувати доповіді тощо. Оволодіння нормами літературного мовлення, усунення діалектизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неоковирних словосполучень і висловлювань з мови учнів — одне з центральних завдань позакласної роботи з української мови. Зв'язок теорії з практикою виявляється й у тому, що учні навчаються застосовувати здобуті знання в навчальній практиці, виконуючи відповідні вправи. Під час позакласної роботи потрібно якнайвдумливіше реалізувати принцип індивідуального підходу до учнів. Адже позаурочні заходи передбачають розвиток індивідуальних здібностей і нахилів, особливо у тих, хто схильний до філології. Здібності, нахили та інтереси школярів учитель виявляє, спостерігаючи на уроках за тим, наскільки швидко й правильно відповідають окремі учні на запитання, що вимагають самостійного аналізу, висновків, узагальнень; як уловлюють зв'язки між різними мовними явищами і фактами; чи багатий лексичний запас у них; які складають речення, наводять приклади тощо. Ці спостереження використовуються при розподілі між учнями обов'язків у позакласній роботі: для кожного визначаються відповідні його розвитку і нахилам завдання, тема, вид роботи. Учням, які цікавляться дослідницькою роботою, пропонуються завдання на лінгвістичний аналіз тексту, збір матеріалу з топоніміки рідного краю, з діалектології, про культуру мовлення учнів школи і т.д. Великої індивідуальної роботи вимагає підготовка до кожного позакласного заходу. Адже учасники позакласної роботи мають певні доручення і самостійно працюють над ними. Учитель — організатор мовного заходу консультує їх, надає допомогу, контролює стан і якість підготовки. У такій повсякденній індивідуальній роботі з учнями найкраще виявляються їх інтереси, здібності, особливості пам'яті, мислення, волі. Всебічне вивчення особистості учня дає можливість правильно керувати розвитком його здібностей, інтересів, тренувати волю, витримку, учити володіти собою, триматись перед аудиторією тощо. Особливо велика увага приділяється розвитку творчих нахилів. На багатьох позаурочних заходах пропонуються завдання на складання розповідей, речень, загадок шарад і т. ін. Для учнів, що виявляють творчі здібності, організовуються спеціальні гуртки, товариства, клуби; планується випуск газет, журналів, альманахів, де вміщуються кращі твори. Крім дидактичних принципів, яких учитель дотримується як на уроках, так і на позаурочних заходах, називають ще спеціальні, властиві позакласній роботі положення, врахування яких забезпечує і гарантує успішне проведення її. На перше місце серед них ставиться принцип добровільності. З одного боку, це полегшує роботу організатора позакласних заходів: взявши на себе певні обов'язки добровільно, учень охоче й сумлінно виконує їх, він дисциплінований, дотримується встановлених вимог. З другого боку, положення про добровільну участь учнів у позакласній роботі накладає на її організаторів обов'язок зацікавити дітей, залучити їх до участі в позаурочних заходах. Бажання працювати над певними питаннями мови рідко виникає стихійно. Воно розвивається вчителем під час уроку і в позаурочній роботі. У зв'язку з цим важливе значення мають добре продумані загальношкільні масові мовні заходи: вечори й ранки мови, олімпіади, мовні стінні газети, кутки і т. ін. Організовуючи той чи інший вид позакласної роботи, особливо гурток, учитель має провести велику підготовчу роботу, щоб викликати в учнів бажання бути активними учасниками відповідного заходу. Слід пам'ятати, що учні беруть участь у позакласних заходах, керуючись не тільки цікавістю до питань мови, а й з інших мотивів: бажання додатково працювати над українською мовою і підвищити свою успішність з цієї навчальної дисципліни; бути на заняттях улюбленого вчителя, який цікаво проводить уроки і будь-яку іншу роботу; не розлучатися з товаришами, які люблять мову, цікавляться нею тощо. Немало серед учасників позакласної роботи з мови й тих, хто захоплюється різними заходами, йде на них з допитливості, бажання довідатись, чи цікаво й чим займаються там учні. Учитель — організатор позакласної роботи з мови, залучаючи до неї школярів, використовує різні фактори, всі названі мотиви. Надалі бажання учнів брати участь у позакласній роботі підтримується. У практиці шкіл деякі вчителі до позакласної роботи залучають тільки сильних, здібних до мови учнів. Цілком зрозуміло, що з такими учнями легко працювати, позаурочна робота помітно позначається на їх знаннях, позакласні заходи проходять ефективно. Набагато важче працювати із «слабкими» учнями. Вони вимагають затрати великої кількості часу, особливої уваги, для них добирати посильні завдання. Дуже складно готувати і проводити позакласні заняття з участю добре і недостатньо підготовлених з мови учнів так, щоб на них активними були всі. Незважаючи на це, до позакласної роботи слід обов'язково заохочувати слабких і навіть невстигаючих з мови школярів. Така думка підкреслюється багатьма вчителями і методистами. Організовуючи позакласну роботу, учителі домагаються, щоб недостатньо підготовлені учні не були пасивними слухачами, а брали посильну участь у всіх заходах, виконуючи доручення, в яких ураховуються їх можливості. Зацікавившись мовою, такі учні з бажанням працюють над нею не тільки під час позакласних заходів, а й на уроках та дома. Участь у позакласній роботі з мови сприяє, таким чином, загальному розвиткові їх, збагаченню знань, позитивно позначається на успішності.
